УРОК ОСНОВ ЗДОРОВ'Я - ЦЕ МИСТЕЦТВО

Урок - щоденна робота вчителя, а театральна вистава - праця актора. Чи може дозволити собі справжній актор перетворити театральне дійство на потік завчених реплік? Яким має бути вчитель, щоб його робота не перетворилася на рутину? Що втратить глядач на невдалій виставі? Час, настрій, повагу до театру... Що втратить учень? …

Необхідно уважно ставитись до кожного уроку, намагатися зробити його неповторним, перетворити на справжнє мистецтво. Якщо ми хочемо завтра навчати краще, ніж сьогодні, мусимо бути в постійному пошуку, спиратися на досягнення науки, досвід практиків, ураховувати об'єктивні фактори та прислуховуватися до інтуїції.Чим визначають успіх уроку, до чого слід прямувати?

Безумовно, головний критерій успіху - це результативність уроку, сума знань і навичок, якими збагатяться учні.

Під час підготовки до уроку важливо враховувати чинники, які сприяють ефективності навчання, та з опорою на них готуватися до наступної зустрічі з дітьми.

Для кожного учня можна знайти питання з кола його інтересів. Ці фактори автоматично "прапюють" на вчителя, утворюючи навколо уроку «ореол» значущості та привабливості. Наше завдання - утримати його й підкріплювати на кожному уроці.

Наука про здоров'я - складна, але одночасно й цікава. Надзвичайно приваблива для учнів, розвиває пам'ять, увагу, дає вчителю чудові можливості для розвитку інтелектуальних і творчих здібностей учнів, залучення їх до самостійних досліджень, оцінки результатів і формування висновків.

КРИТИЧНЕ Й ЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ НА УРОЦІ ОСНОВ ЗДОРОВ'Я

Дітей потрібно навчати мислити. А це можливо лише в разі застосування вчителем активних форм роботи, розвитку здібностей, використанню знань, умінь і навичок на практиці, розвитку самостійності, активізації навіть пасивних учнів, що призводить до певної результативності.

На практиці використання ігор комбінують із традиційними формами організації навчання.

Зазвичай складний для розуміння матеріал викладають звичайними методами (розповідь, лекція, проблемний виклад тощо), а менш складний, який учні можуть опанувати самостійно, але для цього їм потрібний додатковий стимул, вивчають у формі гри. Як правило, закріплення, узагальнення та перевірку засвоєння матеріалу часто проводять за ігровими технологіями. Саме такі уроки дають змогу не автоматично "вкладати" навчальний матеріал у голову учня, а потребують напруженої розумової роботи дитини, її власної активної участі в цьому процесі. І саме цього можна досягти тільки за допомогою інтерактивного навчання, зокрема, пізнавальної гри на уроці.

Перебудова навчально-виховного процесу передбачає певну орієнтацію функцій учителя.

За різкого зменшення питомої ваги його виконавчої діяльності на уроці відповідно зростає функція організаційна. Це, у свою чергу, вимагає глибокого оволодіння педагогічною технологією, вмінням прогнозувати в деталях діяльність кожного учня. Лише за цієї умови вчитель зможе повноцінно включати учня в роботу як свого "партнера".

Отже, навчальний процес слід побудувати так, щоб сприяти свідомій співучасті: особистості, яка освоює предмет, у відтворенні його повного змісту.

Важливий для вчителя  й принцип активності учня. Його знання, розумовий, духовний і куль турний розвиток мають спиратися на власні зусилля.

Особливу цінність для учня має шлях, яким він пройде, розв'язуючи поставлену перед ним проблему. Учитель оволодіває методом праці, який у майбутньому зможе застосувати до аналогічних завдань. Цей принцип допоможе дитині, виробити в собі впевненість у власній цінності, у тому, що вона сама дасть собі раду і власними зусиллями зуміє подолати труднощі, які траплятимуться на її життєвому шляху.

Отже, учитель не займатиме домінуюче становище в класі. Його голос стане рівноправним. Він не буде тією людиною, що дає готові розв'язкі і формули, а лише тим, хто може допомогти зна йти власну правду.

Часто в нашому шкільному житті доводиться користуватися терміном "звичайні" уроки. Але слово «звичайний» має багатогранний зміст.

Його можна розуміти як повсякденний, загальноприйнятий, пересічний, ординарний, рядовий. Є в ньому й частка позитивного значення нормальний і, навіть, стабільний. Тому можна сказати, що звичайний урок - це запорука стабільного сприйняття світу й нормального, спокійного життя.

Кожний учитель застосовує в навчальному процесі свої прийоми активізації пізнавальної діяльності, оскільки основна мета кожного з них - розвинути творчі здібності учнів. Із психології відомо, що здібності людини, у тому числі й учнів, розвивають у процесі діяльності. І вчитель зобов'язаний так побудувати урок, щоб урахувати здібності кожного учня, бо непосильні завдання можуть підірвати віру у власні сили й не дадуть позитивного результату. Тому навчання мають будувати з урахуванням поступового й цілеспрямованого розвитку творчих здібностей, розвитку мислення. Але разом із тил треба пам'ятати, що без бажання учнів учитись всі старання вчителя будуть марними й не дадуті очікуваних результатів. Звідси випливає, що насамперед потрібно формувати потяг до навчання, бажання учнів розв'язувати вправи і виконуваті завдання. У дітей слід сформувати мотивацію до навчання, головною із яких є зацікавленість предметом. Звісно, учнів навчають не тільки тому, що їм це цікаво. Навчання - це праця, яка потребує великих зусиль. І все ж стійкий інтерес учні до предмета йде через допитливість і цікавість, і значною мірою визначає успіх учнів у навчанні!

Учитель має не тільки вміло пояснити матеріал, а й організувати найбільш плідну працю учнів. Бо, як казав Я. А. Каменський: "...з огляду на те, що насіння знань, моральності і благочесті властиві всім людям, то звідси за необхідністю випливає, що немає потреби ні в чому, крім найлегшого його спонукання".

Виклад матеріалу завжди починають із повідомлення теми. Важливо викликати інтерес до теми, показати необхідність і логіку її вивчення Адже усвідомлення мети діяльності є необхідною умовою вольової дії. 

Учитель має не просто повідомити - факт учням, не просто дати завдання на відтворення матеріалу. Це раніше в навчанні було важливо запам'ятати й відтворити відомості. Сьогодні на перший план виходять завдання розумового розвитку учнів. Саме тому ця система побудована на таких принципах:

Ø  створення умов для розвитку здібностей учнів;

Ø  поступове встановлення зв'язку основ здоров'я з іншими предметами;

Ø  осмислення теоретичного матеріалу учнями і їхнє зацікавлення самостійною роботою.

Розумінню учнями матеріалу та розвитку їхнього мислення сприяє сама побудова уроків. Пояснення теоретичного матеріалу для учнів триває не більше 20 хвилин. Основна робота спрямована на розвиток практичних навичок, розв'язування завдань, а також на розвиток логічного мислення, що сприяє поглибленому зв'язку з біологією, медициною, валеологією та іншими предметами.

КЛАСИФІКАЦІЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР

Одним із ефективних шляхів розвитку в учнів зацікавленості в навчанні є гра. У процесі гри чудовий світ дитинства поєднують із прекрасним світом науки, до якого потрапляють учні. Ігри дуже добре чергувати із "серйозним" навчанням, бо, зацікавившись, діти не помічають, що навчаються, поповнюють свої знання, уміння і навички, розвивають увагу і мислення, самостійність.

У процесі гри реалізують зв'язок головної ролі вчителя й самостійності учнів, ураховують вікові й індивідуальні особливості учнів, виконують принципи наочності, доступності результатів, оскільки навчальна гра забезпечує більш міцне закріплення знань, дозволяє застосовувати їх на практиці, допомагає вчителю контролювати, а учням удосконалювати набуті знання, уміння та навички. Гра сприяє максимальній активізації навчально-пізнавальної діяльності, що є показником ефективності уроку й роботи вчителя.

Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам'яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, із повноцінними, розвинутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, із набутими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

Сьогодення потребує від людини не тільки певної суми знань, умінь і навичок, а, що важливіше, уміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання, співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи вирішення життєвих проблем.

Звісно, досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм і методів організації навчальної діяльності неможливо. Розв'язанню цієї проблеми значною мірою сприяє впровадження в навчально-виховний процес активних методів навчання, серед яких провідну роль відіграють навчальні ігри, що дають змогу учням формувати знання шляхом інтенсивної самостійної пізнавальної діяльності й, разом із тим, сприяють розвитку індивідуальних творчих здібностей.

Використання ігрових методів навчання вже досить давно увійшло в повсякденну практику викладачів природничих дисциплін.

Рольові ігри дозволяють учителю ефективно використовувати "надлишкову" активність учнів, спрямовуючи її в корисне русло. Завдяки їм виробляють навички взаємодії з іншими людьми, уміння чітко формулювати й обґрунтовувати свою точку зору, вести конструктивну, дискусію.і знаходити компромісні варіанти рішень. Як і будь-який інший метод навчання, рольові ігри мають і недоліки.

Серед переваг рольових ігор слід відзначити:

Ø  можливість одержання додаткової інформації,

Ø  виявлення невисвітлених у навчальному курсі питань,

Ø  демонстрування знання,

Ø   гра вчить проведенню дискусій,

Ø   дає можливість формувати комунікативні компетенції,

Ø   розвиває творчі здібності під час розв'язування конкретних завдань,

Ø   у ході гри учні вчаться відстоювати свої позиції, що гарантує розвиток у них соціальних компетенцій, а під час виконання ролі формують толерантне ставлення до інших думок, що не співпадають із власними поглядами учня.

До участі в грі вдається залучити навіть тих учнів, у яких недостатньо сформована мотивація навчання. Залучення особистісного досвіду учнів дозволяє підняти авторитет тих із них, які мають невисокі навчальні досягнення  з предмета.

Але не можна обійти увагою й недоліки гри. Насамперед, це заздалегідь передбачений результат, а можливо, і "розписана" діяльність кожного учасника, що знижує інтерес, а в разі відвертої невдачі взагалі підриває довіру до нетрадиційних форм роботи.

Часто в іграх не досягають високого рівня науковості, тобто захоплюються зовнішньою, "театральною" стороною гри. Важко також оцінити в балах діяльність і здобутки учасників гри. Шляхом саме, рольової гри можливе подолання як конфліктів серед самих учнів, так і непорозумінь між учителем та учнями, а також зменшеная в учнів внутрішніх психологічних перешкод.

Досить часто вважають, що в рольовій грі учасник має заздалегідь заготовлені тексти виступів. У цьому випадку існує певний сценарій, а кінцевий результат гри відомий заздалегідь. Такі ігри значно легше готувати, і вони, звісно, мають право на існування. Перші рольові ігри, які вчитель проводить зі своїми учнями, є саме такими.

Але більш цікавим, хоча й більш складним у підготовці й самому проведенні, є інший варіант ігор, коли правила мінімально обмежують творчі можливості учасників і надають широкі можливості для імпровізації.

У таких іграх існує стандартний перелік ролей, які досить легко модифікувати. Учасникам гри необхідно дати певні матеріали для підготовки, але це не виключає потреби навідатися в бібліотеку або просто ретельно переглянути підручник. У такому варіанті гри кінцевий результат не буде відомий до останнього моменту, що сприятиме створенню інтриги і збільшенню зацікавленості учнів.

УНІВЕРСАЛЬНІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ІГРИ

"Ланцюжок"

Ця гра нагадує відому всім із дитинства гру в міста, коли наступний гравець має сказати назву міста, що починається з тієї ж букви, якою закінчується назва міста, запропонованого попереднім гравцем. Таким чином, гравці виконують по черзі дії відповідно до певних правил. Цю гру можна використовувати на будь-якому етапі уроку: актуалізація опорних знань, закріплення знань, етап мотивації, розумова хвилинка тощо.

Так чи ні?

Ведучий (учитель) загадує певний об'єкт. Гравці намагаються знайти відповідь, ставлячи запитання ведучому, на які можна відповісти тільки "так", "ні", "і так, і ні". Ця гра навчає складати розрізнені факти в єдину систему, уважно слухати й чути своїх товаришів. Після проведення гри обов'язково слід проаналізувати самі запитання, адже мета цієї гри - це не просто відгадати об'єкт (предмет тощо) безладним переліком запитань, а навчати дітей виробляти стратегію пошуку раціональним шляхом.

КВК (клуб винахідливих і кмітливих)

Конкурс улаштовують або серед учнів одного із класів і проводять у класному кабінеті, або серед 2-3 команд, у складі яких - учні з паралелі даної школи або декількох шкіл (у такому випадку захід проводять в актовій залі). Склад команд необхідно сформувати заздалегідь, щоб придумати назву команди, намалювати емблеми й підготувати з гравцями привітання, а також необхідне обладнання для проведення гри.

Традиційні конкурси КВК:

1)            привітання команд ("Візитка");

2)            розминка (відповіді гравців кожної команди на запитання суперників (або глядачів) за певний проміжок часу);

3)            конкурс-перевірка знань, умінь, швидкості реакції, дотепності тощо ("Відгадай загадку", "Відгадай поняття" , "валеологічний конкурс"- складання творів, віршів на задану тему, "Намалюй із закритими очима" тощо);

4)            конкурс капітанів;

5)            домашнє завдання (зазвичай - інсценізація, протягом якої діти проявляють свої творчі здібності);:

6)            конкурс уболівальників.

Журі оцінює кожний конкурс окремо, наприкінці підбивають загальні підсумки (у балах).

Ерудит

У грі беруть участь 6 учасників. Запитання першого завдання (6-12 запитань за певною темою), які їм дають, оцінюють за 5-бальною системою. Якщо учасник гри не має відповіді на запитання, йому може допомогти група підтримки, але тоді відповідь оцінюють за                       3-бальною системою.

Після кожного конкурсу журі оголошує результати. Той з учасників, хто набрав найменшу кількість балів, вибуває з гри. Залишаються сильніші. Отже, у першому конкурсі беруть участь 6 школярів, у другому - 5, у третьому -4 і т. д. Переможцю останнього конкурсу присвоюють звання "ерудит" і вручають головний приз, решта учасників також одержують заохочувальні призи.

"Сходження на вершину"

На дошці вчитель малює гору з вершиною. Назва вершини відповідає назві терміна (хворобі, поняттю тощо). Два учасники одержують картки з певною кількістю ознак. Учні по черзі називають ознаки, які належать "вершині". У разі правильного визначення учень переміщується "сходинками" гори ближче до вершини. Перемагає той, хто швидше подолає всі етапи і дійде до вершини гори,

"Підбери пару"

На дошці записують у довільному порядку дві колонки, наприклад: в одній - поняття, в іншій - її складові частини. Учень має з'єднати стрілками відповідні пари. Час виконання вказують.

"Знайди зайвого"

На дошці вчитель записує назви споріднених ознак захворювань, понять, серед яких є "чужі". "Чужих" треба закреслити.

"Реклама"

Цю гру можна проводити індивідуально з учнями, у парах чи групах. За мінімум часу потрібно дати максимум інформації про запропонований об'єкт.

"Ромашка"

На серцевині ромашки (виготовлена з паперу) вказують завдання. Наприклад: дати визначення поняття. На її пелюстках дають різні поняття з теми, яку вивчають. Учень відриває пелюстку й дає визначення обраного поняття.

"Добери пару"

Один учень називає термін або поняття, другий пояснює його значення, третій добирає до нього пару, а четвертий знову, пояснює його значення.

"Лабіринт"

Завдання - прочитати твердження. Якщо ви згодні з ним, рухайтеся за суцільною стрілкою, якщо не згодні, виправте помилки і рухайтеся за пунктирною стрілкою.

Серед наведених тверджень є як правильні, так і неправильні. Вони з'єднані між собою суцільними і пунктирними стрілками.

"Мікрофон"

Це різновид загальногрупового обговорення. Ця технологія надає можливість кожному з учнів висловитися по черзі, відповідаючи на запитання або висловити свою думку.

Організація роботи:

Ø  поставити запитання до класу;

Ø  запропонувати учням предмет, що виконував би роль мікрофона.

Учні передаватимуть його один одному, по черзі беручи слово. Надавати слово тому, хто тримає "уявний" мікрофон. Слід запропонувати учням говорити, лаконічно й швидко, не коментувати й не оцінювати відразу відповіді учнів.

"Мозкова атака"

Цю технологію використовують для розв'язання конкретної проблеми. Вона спонукає учнів розвивати уяву і творчість, вільно висловлювати свої думки.

Організація роботи:

Ø презентація проблеми;

Ø пропозиція висловити свої думки, ідеї, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою;

Ø записати всі пропозиції на дошці без зауважень і коментарів;

Ø обговорити й оцінити запропоновані ідеї.